Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 03.06.2015 року у справі №920/2214/13
Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №920/2214/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 920/2214/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4на ухвалувід 22.07.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/2214/13 господарського суду Сумської областіза заявою 1. товариства з обмеженою відповідальністю "САТП -15927" 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП -15927"провизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Сердюк О.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_4 - ОСОБА_7,

ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_8,

ТОВ "Сумське АТП -15927" - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.12.2013 у справі № 920/2214/13 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927" (далі - ТОВ "Сумське АТП-15927", Боржник) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "САТП -15927" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.06.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Сердюка О.О. тощо.

Не погодившись із названою ухвалою місцевого суду, фізична особа ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви кредиторів - ТОВ "САТП-15927" та ФОП ОСОБА_5 про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сумське АТП -15927" відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 скасовано, відмовлено ТОВ "САТП-15927" та ФОП ОСОБА_5 у задоволенні заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сумське АТП-15927".

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2015 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 скасовано, справу № 920/2214/13 направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 50, 57 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 5, 10, 11, 15, 16 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 з підстав, наведених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Сумське АТП-15927", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, апеляційний суд виходив з того, що вказана особа є учасником підприємства Боржника, однак не є уповноваженою особою учасників ТОВ "Сумське АТП -15927" у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, а тому не має право на оскарження судових рішень у даній справі відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Заперечуючи такі висновки суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 зазначив, що апеляційним судом неправомірно припинено провадження за його апеляційною скаргою на підставі ч.1 ст.80 ГПК України, порушено його корпоративні права та інтереси, пов'язані з реалізацією корпоративних прав як учасника ТОВ "Сумське АТП-15927". При цьому, заявник касаційної скарги вказав, що він є засновником Боржника з часткою у статутному капіталі 60%, а судом апеляційної інстанції не застосовано ст. 35 ГПК України та не враховано, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 у справі № 5021/2515/2011 встановлено факт належності ОСОБА_4 додатково до його частки у статутному капіталі Боржника ще 10%.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосування та користування правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

Так, ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Так, положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Також даною нормою встановлено, що уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника є особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

Отже, виходячи з аналізу наведених положень ст. 1 Закону про банкрутство, набуття статусу уповноваженої особи учасників товариства відбувається за певних умов - наявності рішення загальних зборів щодо уповноваження даної особи на представництво інтересів боржника, а також у випадку володіння цією особою більш як половиною статутного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і касаційної скарги, обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_4 статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) Боржника, скаржник посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 у справі № 5021/2515/2011 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012), якою на нього були переведені права та обов'язки покупця частки в розмірі 10 % у статутному капіталі ТОВ "Сумське АТП-15927" за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі товариства від 11.01.2011. Разом з цим, з тексту названої постанови не вбачається встановленого факту, що ОСОБА_4 є учасником Боржника із розміром участі у статутному фонді останнього в 60%.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, відповідно до норм ч. 1 ст. 18 названого Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є учасником ТОВ "Сумське АТП-15927" з розміром внеску до статутного фонду - 500 000 грн. із загального розміру статутного капіталу Боржника в 1 000 000 грн., тобто учасником із розміром участі у статутному фонді в 50 %.

При цьому, як було належним чином було з'ясовано та встановлено судом апеляційної інстанції при новому розгляді справи, інформацію за названою постановою апеляційного суду від 13.02.2012 у справі № 5021/2515/2011 (стосовно змін щодо розміру внеску учасника до статутного фонду ТОВ "Сумське АТП-15927") до Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців, як вимагають норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", внесено не було.

До того ж, як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до чинної редакції статуту ТОВ "Сумське АТП-15927", зареєстрованого 27.03.2008, розмір статутного капіталу товариства становить 1 000 000 грн., який розподілений між ОСОБА_9, та ОСОБА_4 по 50%, тобто в розмірі по 500 000 грн. З наданої на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (вх. 10945 від 22.07.2015) реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції реєстраційної справи ТОВ "Сумське АТП-15927" судом апеляційної інстанції також не встановлено, що ОСОБА_4 володіє 60% часткою статутного капіталу Боржника.

Поряд з викладеним, судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів щодо надання йому (ОСОБА_4.) загальними зборами учасників Боржника відповідних повноважень представляти інтереси учасників товариства в провадженні справи про банкрутство Боржника, в тому числі шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника, що виключає можливість розгляду апеляційної скарги.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини та аналіз наведених норм чинного законодавства, касаційна інстанція погоджується з правомірним висновком суду апеляційної інстанції про те, що станом на час звернення до суду, ОСОБА_4 не набув статусу учасника у справі про банкрутство Боржника, а тому не мав права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали місцевого суду відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

При цьому, касаційна інстанція звертає увагу заявника касаційної скарги на те, що доказів виконання рішення щодо додаткової належності йому 10% статутного капіталу Боржника (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 у справі № 5021/2515/2011), незважаючи на те, що з дати його прийняття пройшло більше трьох років, ОСОБА_4 судам не надав.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного суду, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 17-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 80, 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 920/2214/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 10.12.2015